"Мая ты ласточка родна,
Мой чудный нежный лепесток",
К тебе стремится твоя мама,
К тебе, "мой ласковый цветок".
Я так давно тебя не вижу,
И так скучаю по тебе,
Твой голосок давно не слышу.
Не прижимаю я к груди.
К тебе давно хочу приехать
Хочу взглянуть хотя б разок.
Чтоб ты меня сумел послушать
Чтоб зазвенел твой голосок
Я все никак не налюбуюсь
Своим единственным дитём
И все тоскую и тоскую
И среди ночи и белым днем.
"Моя ты сладкая кровинка"
Живи и помни обо мне.
Ты для меня "моя картинка"
Дороже всех не свете мне.
Я каждый день лишь просыпаюсь,
И мысли первые с тобой.
Ты про меня не забываешь
Я это знаю "голос мой".
Я больше никогда не буду
Тебя так долго оставлять
И это лето не забуду.
Ты это тоже должен знать.
Теперь мы будем вместе, дружно.
И в цирк ходить и на каток.
Тебе я знаю это нужно.
Ты для меня - воды глоток.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
